До безтями в осінь закохалась:
В золото,в палітру золоту.
Сама собі у цьому я зізналась,
Адже вона,мов птаха,на лету.
Душею щиро осінь полюбила,
Її краса буяє навкруги.
Так незбагненно розправила ті крила…
Для цього не бракує їй жаги.
Ця осінь до душі мені припала,
А в її обійми ще не хочу йти.
Золотом своїм зачарувала,
Та я попробую ще літо віднайти.
До золотої встигну ще в обійми
І завальсую з нею я не раз.
Вона й тоді мене до себе прийме,
Бо йти до неї не прийшов ще час.
15.09.2019 р.