Полон

Женевьева Крылова
Мені так боляче, ти знаєш...
Я геть заплуталась в собі.
Надії марно не плекаєш,
Адже нема тобі рівні;.

Я вже страждала та ридала,
І вже скінчивсь запасок сліз.
Я щастя в то;бі не впізнала,
А зараз мучуся від гріз.

Саму себе не розумію,
І з кожним днем важкіше тон.
Пізнай мене, як світ пізнали.
Втечу до тебе у полон...

Мені так боляче, не знаєш!
Як я минуле відпуска.
Лечу до тебе. От би впасти,
Щоб на руках твоїх стікла...