Вже чверть століття в цьому світі,
Та не збагнула його суть.
Планети мчаться по орбіті,
А я у просторі, мабуть.
І де ж то мудрості набратись?
Чи є десь формула, закон?
Таких не люблять. Їх до страти,
Ведуть. Це ж правди еталон,
А Карабасам-ляльководам,
Не треба мислячих думок,
Мовчи. Під ними всі народи
А мудрість в сейф і під замок.
Та варто трохи помовчати -
Німі слова зривають дах,
Вулканом вирвуться і втрати
Ще більші стануть. Буде крах.
За мить зриваються кордони,
Панує хаос, морок, страх
Не допустіть Армагеддону
Війни, що криється в словах.