Кони, мои кони...

Кони, мои кони,
Что легли в Карпатах,
На зелёном склоне
В поединке ратном.

В сбруе при тачанках,
Где в задках - "максимы",
Бьёт по вражьим флангам
Жар неугасимый...

Кони эскадрона,
Всадники - убиты,
Все в земле, безмолвны,
Васильки средь жита...

На зелёном склоне
Красны маки пёстры,
Там, где Ваши кости,
Побратимы-кони.


Коні, вірні друзі,
Вбиті на Карпатах,
У страшній напрузі,
В шлеях при гарматах.

У грімких тачанках,
Де в задках - "максими".
Що по вражих ланках -
Жаром невгасимим...

Коні ескадронні
З вершниками вбиті,
Вже на Вашім схроні-
Цвіт волошки в житі,

А на високості -
Рутики червоні,
Там, де ваші кості,
Побратими-коні.

Стихотворение Платона Воронько, перевод Наталии Поповой.

Иллюстрация: картина киевского художника Ивана Марчука


Рецензии