ОСЕННИЕ СВЕРЧКИ.
Песня для фестиваля " ЕСЕННИ ЩУРЦИ "
(Памяти Ивана Николова,
великого гражданина Горского Извора)
***
Осенние сверчки
Поют о счастье,
Осенние сверчки стрекочут о любви,
Пусть впереди зима,
Пусть впереди ненастья,
Ты за собой меня, моя Любовь, зови!
*
Стрекочут все сверчки
О нежности предзимней,
Когда никто не хочет поверить в холода.
Тракийское село красивое, старинное,
И крылья мои вновь
Несут меня сюда!
*
Поэзия звенит
Здесь в воздухе хрустальном,
Лесной родник бежит, журчит среди цветов.
Осенняя любовь, немного запоздалая,
Иван Николов словно
Поет о ней без слов.
*
Осенние сверчки
ему дарили радость,
А Пушкин и Есенин дарили благодать.
Про Болдино писал среди цветов осенних,
И вновь он среди нас,
Стремится всех обнять!
*
Когда-то пантеон
Он посетил в Тбилиси,
Не смог он слез унять, и " Плач " там написал.
Ведь Грибоедов вмиг
ему стал очень близким,
Когда он у могилы в безмолвии стоял.
*
Осенние сверчки
В день памяти поэта
О сказочной любви нам песни пропоют...
Иван Николов жил в селе прекрасном этом.
Теперь же в каждом сердце
Стихи его живут!
*
Осінні цвіркуни
(вільний переклад П.Голубкова)
Осінні цвіркуни
співають нам про вроду,
Осінні цвіркуни
скрекочуть про любов,
Нехай вже йде зима,
попереду негоди,
Ти за собою клич
мене, Любове, знов!
Цвіркочуть цвіркуни
Про ніжність передзимню,
Коли ніхто ще з нас
не вірить в холоди.
Тракійське це село –
красиве, старовинне,
І крила мої знов
несуть мене сюди!
Поезія дзвенить
В повітрі, як дзвеніла,
Джерело лісове
дзюрчить серед лугів.
Осіння ця любов
хоч трохи запізніла,
Немов співає він
про неї вже без слів.
Йому давали сил
ці цвіркуни осінні,
А Пушкін і Сергій –
для благодаті час.
Про Болдіно писав
між квітів цих, і нині
Він з нами знову тут,
щоб обійняти нас!
Осінні цвіркуни,
В день пам’яти Поета,
Про дивну ту Любов
Пісні нам пропоють.
Іван Ніколов жив
У цім селі славетнім!
І в; кожнім серці тут
Рядки його живуть
* * *