Стояли баби на курганах,
Стояли й плакали...а втiм
Не було воiнiв поганих,
Що не вертали б в рiдний дiм.
Вони вiд лютi скам'янiли.
Степи, неначе полотно.
У травнi - в маках,взимку - бiле.
У зорях стелеться воно.
Скололи пальцi Роксолани,
В мережках вишито хрести.
Уся земля - кривавi рани,
Бо знов побилися брати.
Стiкають в море чорнi ночi.
А бiла чайка - дивний птах -
Так скиглить, як душа дiвоча,
З малим дитятком на руках...