Монолог Осені (Н.Бідненко)
Засміялась Осінь: «Мабуть, не чекала,
що прийду так рано у буття і в сни,
бо тобі здавалось – наче літа мало
і бентежать душу спомини Весни.
Не пручайся, люба – будемо з тобою
фарбувати листя в золото й кармін.
Незабаром Грудень білою габою
укріпить в природі незворотність змін.»
Й ще сказала Осінь: «Не спіши тужити –
все в житті циклічне, все приходить знов…
І в осінній морок ти навчишся жити,
як у грудях пісня, а в душі любов!»
***
Засмеялась Осень:"Ты не ожидала,
Что приду так рано в быт твой или сны,
Ведь тебе казалось - вроде лета мало
И волнуют душу Мысли той Весны.
Не волнуйся, милая -будем мы с тобою
Красить листья в золото и, наверно, в хну.
И Декабрь уж скоро белой бахромою
Укрепит в природе невозвратность ту."
Ещё сказала Осень:"Не спеши, не мучай -
В жизни всё по циклу, всё приходит вновь...
И в осенний сумрак жизнь тебя научит,
Если льётся песня, то в душе любовь!"