Забриніла струна і скрипка заграла,
Заграла про долю…про долю свою.
Слушного часу та скрипка чекала,
І душу відкрила мені так свою.
Забриніла струна,полинули звуки,
Що було на душі – голосила про все:
Голосила про біль і душевнії муки,
А біль у душі давно вже неса.
Смичок змушував струни бриніти,
Біль виливав,немов воду з відра.
Може не буде вже серце боліти?
Щастя зазнати йому вже пора.
Бриніла струна…бриніла,благала,
Душу свою виливала сповна.
Що буде так важко,вона не чекала,
Та чекала щоб сісти у щастя човна.
Щоб бриніла струна лиш про радість й кохання,
Про щастя,про долю,про здійснення мрій,
Щоб бриніла про тугу і біль вже востаннє.
Забрини про це,струнонько,ну ж бо мерщій.
15.09.2019 р.