Знову день добігає кінця,
Рік потроху спливає до краю,
Я про плани на мене Творця
Достеменно нічого не знаю.
Може часу ще довгий потік,
На шляху, що курить за порогом?
Та можливо короткий мій вік,
І фінал дожидає за рогом?
Усталене у мене буття,
Але інколи маю я гадку –
Як би склалося моє життя,
Розпочни я все знову спочатку?
Я з’явився би знов на зорі
У містах, невідомих до того,
Зупинився в чужому дворі
Де я зовсім не знаю нікого.
Чужий дім, чужий сад, і трава…
Я зостався, мабуть, біля входу,
Бо мені не потрібні права
На чужинне життя і свободу.
Краще вже я залишу своє –
Батьківщину, сім’ю і дорогу,
І за те, що тепер в мене є
Буду вдячний я долі і Богу.