Стежка-нiж

                «А ще творити квітники
                Майстер був рідкісний
                І будувати з тиші
                Альтанки…»
                (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Стежка, на якій кроків не чути
А лише шепіт
Слова неясні, незрозумілі,
Звуки стишені
І знову – мовчання.
Стежка, яка не веде нікуди,
Навіть у хащі,
Навіть у нетрі,
Навіть у сирість вертеби,
Навіть туди.
Стежка, якою мусить блукати
Кожен прочанин чи подорожній,
Кожен їжак з думками-колючками,
Кожен вухань з хвостом-епіграфом
Чи то епітафією для всіх несміливих,
З тонким скляним серцем для вина черленого:
З серцем-мішенню,
Кожен гризун з зубами репліками,
Кожен мисливець з ножем правди,
Кожен, хто заблукав
З торбою повною часу,
Повною днів, років, століть
Епох і тисячоліть,
Кожен сумний босоногий
Мусить ходити колами,
Вертатися до сухого дерева –
Щоразу, аж доки не зверне обабіч –
На стежку, що веде у Ніщо.
Стежка, на якій ніколи трава не виросте,
Навіть блекота отруйна,
Навіть нетреба колюча,
Навіть звіробій-кат,
Навіть лунарія забуття
Не проросте з отого от шляху битого,
Розбитого й проклятого.
Стежка, яку ніколи не споглядає Місяць –
Цей підсліпкуватий забудько,
Цей заброда ґотичної тьми.


Рецензии
Дуже прикро,що ні в чому не винна Стежка,залишилась насамоті. Ніхто не кине свій погляд... Але,мабуть, є Надія,що хоть коли-небудь на цей шлях ступить порядна Людина,або якийсь Звір. Та Стежка стане гарним та широким Шляхом. З теплом,Ірина.

Бусинка 4   23.09.2019 13:46     Заявить о нарушении
Це метафора........ Таке вже буття нині - і такі стежки в світі цьому....

Артур Грей Эсквайр   27.09.2019 01:01   Заявить о нарушении