http://www.stihi.ru/2019/09/17/2985
Уж сентября остаток дней…
Тебе пишу – самой на диво,
Не ночь ли чудо породила,
Как ту жемчужинку на дне…
Словам, что дарят Небеса,
Ищу нежнейшую оправу…
Стихи… Они Тебе по нраву ль?
Как вникнуть в эти чудеса?
А главное, пишу зачем?
Тебе, как шалости цветисты,
Хотя б они и трижды чисты,
Стихи… Не нужные совсем?
Сентябрь знойный, охолонь,
И не тревожь сердечка струны,
Пьянящие не пой мне руны,
Ведь свадебный не сбылся конь…
Колечко катится в пески,
И осень инеем – на косы…
Стихов любовных перекосы
Лишь сказочностью мне близки…
И всё ж мечта пока что тлеет…
Надеждой дурень богатеет…
Оригинал
Минають вересневі дні...
Тобі пишу з якогось дива,
Що ніч безтямно породила,
Як з мушлі на морському дні...
Шукаю праведні слова
І найніжнішої оздоби,
Аби Тобі лиш до вподоби -
Такі дива...Такі дива...
А найдивніше - в чому сенс?
Тобі, як пустощі барвисті,
Хоча б вони і тричі чисті,
Без перебільшень ні на пенс?
Спекотний вересню, покинь,
Торкать мої сердечні струни,
П'янкий пропонувати трунок,
Бо не ірже весільний кінь,
Обручка котиться в піски,
Де кваплять паморозь на коси...
Любовних віршів - цілі стоси,
Та не збуваються казки...
Все ж мрія ледве животіє -
Думками дурень багатіє...
На фото Маргарита Метелецкая.