Стоїть задумавшись одна
Й нема на це нікому діла.
Вона ж прекрасна, чарівна,
Тендітна, добра, щира, мила.
В очах у неї біль та сум
За тим, що в вічність одлетіло,
За свою дівич-красу,
Що душу й серце не зігріло.
До неї б просто підійти,
До себе ніжно притулити,
Промовити слова прості,
Вона ж не вміє не любити.
Слова проникнуть до душі,
Кохання в серці озоветься,
Відчує радість осяйну
І знову щиро усміхнеться.
05.06.2016