( байка )
‘’Буде вода – будуть жаби’’, -
Так приказка каже,
Та послухайте, шановні,
Що байка розкаже:
Була вода, а у воді,
Жаби розвелися;
Розплодились, - страшно глянуть,
Бо, бач, прижилися,
І занесли у водойму собі жабуриння,
Жабуриння, як і завжди, пустило коріння,
І заросла та водойма, - гидко подивитись,
І, повірте, - страшно було там води напитись…
Шкрек, - так звали головного, -
Сказав до підлеглих:
- Ви протримайтеся трохи,
А я щоби легко
Було жити рідні нашій
Подамся світами;
Як знайду водойму кращу
Приїду за вами…
І поїхав, і вернувся, і забрав родину
Всю жаб’ячу… А водойму брудну і понині,
Залишили на пропале… Нехай, мовляв, люди,
Якщо знищать жабуриння - чиста вода буде!..
Отак наша Україна,
Немов в Жабуринні,
А де ж, мовляв, оті жаби,
Що в цьому злі винні?
Відшукайте, покарайте,
Всіх їх поміж нами!..
- Еге, - кажуть, - усі вони
Подались світами…
- Ну, а Партія Зелених? - сама в жабуринні,
Зеленому, що й не видно, сидить мовчки нині;
Її жаб’яча водойма, кольором підходить,
І недоліків в природі вона не знаходить…
‘’Мовчить?’’ – кажете, - чекайте,
Ось вибори будуть,
То так крикне з жабуриння,
Що й мертвих розбудить!..
1994 рік