Наталья Бидненко
·
Осіннє оптимістичне
День упав в обійми ночі.
Не пручаючись, заснув…
Що там осінь нам пророчить –
Що любові пік минув?
Розпрямились синусоїд
Хвилі радісні й сумні…
По прямій лиш ходить поїзд –
Чи ж не знати це мені?
По прямій ти йдеш від мене,
А колеса – стук та стук…
Де ж поділось незбагненне:
Ласка слів і ніжність рук?
Та журитися не буду –
День прокинеться і знов
Будуть в світі віра в чудо,
І надія, і любов!
***
День упал в объятья ночи.
Не волнуясь, он заснул...
Что там осень нам пророчит -
Что любовный пик минул?
Распрямились синусоид
Волны радости и грусти...
По прямой лишь едет поезд -
Ты не знала, ну, допустим.
По прямой уходишь прочь,
А колёса - стук да стук...
Где же делось в эту ночь
Ласка слов и нежность рук?
Но я хмуриться не буду -
День проснётся к счастью вновь
Будет в мире вера в чудо,
И надежда, и любовь!