*** Н. Бдненко
Посумніло в природі, померкло.
Сіро-жовті дерева й трава.
І мовчанкою серце затерпло –
Загубились в ефірі слова.
Ні листа, ні дзвінка, ані згадки
Про щасливі і радісні дні…
До душі приторочую латку
Й до світанку не спиться мені.
Та байдуже: колись надокучить
І тобі ця мовчанка німа…
Вкриє зелень і доли, і кручі,
Бо на світі не вічна зима.
***
Загрустила природа, померкла.
Серо-жёлтым деревья, трава.
И молчанкой сердце затерпло -
Потерялись в эфире слова.
Ни письма, ни звонка, ни намёка
Про счастливые прошлые дни...
И к душе пришиваю заплатку
До рассвета не спиться мне.
Всё равно: надоест ведь когда-то
И тебе то молчание немое...
Всё зелёным будет весною
Ведь на света не вечна зима.