Зіпсоване життя гріхами світу,
Хто порятунок дасть знедоленій душі.
Побачить де вона просвіту
Якщо тумани сірі оповили її дні
Кричить знедолена планета,
Біль страждання на землі
Руйнується сім’я, як стара хата,
Розпутство, долі рве людські
Стомлена у відчаї людина,
Від критики ховається в собі.
Життя ламає заздрість сильна
І як побачить світло в темноті
Неначе ріки сльози топлять,
Веселі очі від хвороб стають сумні.
Невже немає в горі втіхи?
Шепоче серце в день до Бога, і в ночі
Стає в покорі стомлена людина
Куди подітись їй в житті,
А рядом Бог стоїть щоднини
Лунає добра вістка на землі
Прийдіть до мене нині
Всі стомлені хворобою в житті,
Які ви є Я вас обійму.
Втече той смуток назавжди
Звучить до всіх ця вістка,
Христос надія для душі,
І промені любові світла
Відкриють шлях до вічної мети