Стан високий,мов тополя,
І гнучкий,мов лози,
Та не вся щаслива доля,
Й часто лиє сльози.
Стан високий ,біле личко,
Карі очнята.
Як потягне вона смичком,
Мусить скрипка грати.
Чорні брови,мов мотузки,
А у косі стрічка.
Губенята,як пелюстки,
Живе край потічка.
Голос,як у солов'їхи,
Дзвінкий і красивий.
Буде комусь щастя-втіхи,
Буде хтось щасливий.
Дав Господь красу і вроду –
Треба шанувати.
Дав Бог таку нагороду –
Вік треба кохати.
18.09.2019 р.