Осінь усміхається щасливо,
Посмішка – розкішна, осяйна,
Бо створила у природі диво
Фарбами найкращими вона!
Всім деревам фарбувала коси
У відтінки різних кольорів,
А на травах розсипала роси,
Мов кришталь, із сховища скарбів.
І жовтогарячим, світлим ранком
Всім берізкам коси заплела,
Залишивши паморозь на ганку
Та стерню на полі, край села.
Осінь дуже любить малювати
І мандрує з пензлем по землі.
В золотаві одягає шати
Всі дерева і кущі малі.
Пані Осінь, ти на диво – гарна,
Різнобарвна, щедра, чарівна,
Посмішка остання календарна
І така розкішна й осяйна!