В невиправних карєристок,
Що збігають вгору стрімко,
Є набоков особистий,
Що в лоліті бачить жінку.
Сивина паплюжить волос,
Хоча серце квітне кволо,
В нього терпкий й ніжний голос,
Щоб сказати тепле слово:
Зарубай на носі, дівча моє миле,
Ти уже доросла, хоча і безкрила.
Щоб здійнятись вгору, маєш ноги гарні,
Тільки не для спорту, для очей безкарних.
Зарубай на носі, дівча моє любе,
Що покірних двічі можуть приголубить,
Вдвічі більше ласки, ніжності й любові,
Як ти віддаєшся не рукам, а долі.
В невиправних карєристок,
Є завжди - коханий тато,
Він, як донечку, зумисне
Міцно прагне обійняти.
Ніжно схилиться до вушка
Щоби в шепоті ласкаво -
Таємниці всюдисущі -
Їй відкрити нелукаво.
Зарубай на носі, дівча моє дике,
Що спочатку просять навіть безязиких,
Ну, коли ж не буде розуміння вповні,
То його пізнаєш у житті бездомнім.
Зарубай на носі, дівча моє чуйне,
Не жалій бокалів і чуттів отруйних,
Бо сходинка кожна - вище тебе зносить,
Хоч життя коштує, та не стане досить.