Курортний роман
Навіщо дарував мені ти квіти?
Навіщо я їх брала з милих рук?
Роман вже остудив осінній вітер,
Похмуре небо плаче від розлук…
Кохання лиш чекало серце спрагле!
Ти звабити й богиню, мабуть, міг, -
Із моря вийшов красенем засмаглим,
Грайливо хвилі лащились до ніг.
Мені тебе ніколи не забути,
Палкий роман, душі моєї злет…
Як жаль, що я не можу повернути
Надій моїх, захопливий сюжет.
Листопад 2013