Залізниця розділила
поміж себе два села,
там де ти весь час ходила
коли з мамою жила.
Йшла до школи кожний ранок
через залізницю,
зустрычала там світанок,
а школа нам ще й зараз снирться.
І школа сниться й вчителі
і полустанок край дороги,
там, де ходила по землі,
там, де ступали твої ноги.
А я дивлюся на той шлях,
куди вела дорога,
яка лишилася в очах
і синьоока недотрога.