Ти брата не покинув у вогні
Заграла кров і у серцях тривога,
Ступати більш немає сил,
Навколо крики і вогонь,
Але від правди більш не відступити.
Хай зніме біль запечені і тяжкі рани,
Погляне в очі сива матір,
І ми в ненависті у пекло стрибнемо разом,
Її сльозу ніколи не забути
У різанині загубившись,
Весь час Христа ви просите любити,
Щоб тих прощали, хто різав брата і сестру.
Як наче сон життя пройшло у колотнечі,
Ти брата не покинув у вогні,
Ти захищався, бився справедливо,
Багато хто у очі наплював
Свою неправду правдою назвав.
Одні каліки озирнись,
Волочить темрява нещастя,
Забута віра і любов
До смерті буде витіснятись.
Де брат на брата із ножем,
Роками кров готовий лити,
На суд віддати рідну матір,
Дітей заплаканих вбивати,
Не цінувати Батьківщину,
Сльозами міряти століття,
Де нагородою за гріх,
Людські приниження, страждання.