Н.Бідненко
Вже осінь мольберт дістає,
В свої кольори все фарбує
І нам пропонує своє:
Печалить, втішає, лікує.
О осене, сестро жури!..
В новім золотавому платті
В порядок життєвої гри
Ти вносиш тривоги й сум’яття.
Не треба, сестричко, чекай:
Ще листя у клена зелене
І квітне, неначе розмай,
Кохання моє сокровенне.
***
Осень мольберт достаёт,
В цвета свои всё она красит.
И нам предлагает своё:
Печаль, утешение, счастье.
Ах осень! Сестра ты уныния!..
В платье таком золотистом
В порядок игры моей жизни
Внесла ты тревоги, сметение.
Не надо, сестра, подожди:
У клёна ведь крона зелёная.
И расцвела, не смотря на дожди,
Любовь моя, окрылённая.