Між мною і дощем – звичайне скло.
Тоненьке скло – прозоре і звичайне.
І стільки вже за ніч по склу стекло
жовтневого дощу... А скільки? Тайна.
Ніхто не скаже: кілька тонн дощу.
Не міряють у тоннах листя жовтня.
Без вимірів читаю дощ, мовчу:
життя, і дощ, і жовтень – незворотні...
Звичайне скло – незвичне відчуття.
Краплини – в скло. Долоні – в підвіконня...
Дощем нічним вимірюю життя
крізь скло тонке між жовтнем і безсонням...