Коли слова: «Це мій останній день...»
У твому існуванні стануть стрижнем?
Ні...не словами... каменем наріжним...
На котрім будеш будувати все?
Коли вони у тобі проростуть?
Не схочеш гріх на себе одягати...
І совість метушнею присипляти...
Не зможеш...А іще - безпечним буть...
І будуть, як натягнута струна...
Довірою і вірністю звучати...
До Того, хто одяг на землю шати...
Які ми називаємо - весна!