Оригінал:
Привіт, мій смутку, не ховаю очі
і не ховаюсь в сутінки уже.
Чому ж ліниво так і неохоче
нам доля свою руку подає...
Похмурий ранок змінить день похмурий.
Годинник знехотя і ніби час у борг.
Чекання... ким придумані тортури?
А з вічністю - завжди невтішний торг...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Привет, Печальник… я не прячу очи
и не скрываю в сумерках полёт.
Так почему ж лениво, между прочим,
судьба свою нам руку подаёт…
Рассвета хмурость сменит дня улитка.
Будильник нехотя и время, словно в долг.
Растянутого ожиданья пытка...
А с вечностью – не в нашу пользу торг…