"Но так тоскою перехватит дух,
такой повеет волей неминучей,
что вот перекрещусь - на всякий случай -
и сквозь калитку медленно пройду..."
Людмила Парщикова
Растает никудышний день
Лишь потому, что он не прожит,
Лишь потому, что тьма ворожит
И на плетень наводит тень...
И всё звучит тоской в уме
Вальс грустный...Си минор Шопена...
Вспухает негатива пена,
Пробраться в душу мне сумев...
А, если каждый миг ценить,
Вплетая Осень золотую,
То Небеса - переколдуют,
Вернут спасительную нить...
Мгновенья - радугой плеснут,
Раскрашивая в пух и перья
Всю осторожность недоверья...
И дни - тихонько прикорнут,
Устало поискав подушку -
Ведь прожиты...на всю катушку!
http://www.youtube.com/watch?v=V0XcmzLHc1M - вальс Си минор Фредерика Шопена
Переклад українською - Світлани Груздєвої
Розтане нікудишній день
Тому, що він лише в малюнку,
Тому, що ця імла-чаклунка
Від нас не бачила натхнень.
Начинить і думки, і сни,
Сумним, як «Сі-мінор» Шопена…
І пухне негатива піна:
Прокралась в душу восени…
Якщо ж цінити кожну мить,
Вплітати в Осінь іскру божу,
То ж Небеса переворожать,
Повернуть Аріадни нить...
Веселкою плеснеться мить:
Розмалювати в пух та пір'я
Усю сторожкість недовір'я…
Дні загасають вже німі,
Шукаючи в пітьмі подушку -
Прожиті бо… на всю котушку!