Шелест трав. Шепіт дібров
Кличеш в гості Ладан знов!
На свято селища величне,красиве!
На крилах лечу до тебе.Щаслива!
І хоч в тобі не народилась,
Душею до тебе друже, схилилась
Скільки тобі присвятила віршів!
Це мій поклик! Йде від душі!
Ти знав і падіння,і розквіт і силу
Рідний,розквітни! Тебе всі просили.
Знов забуяй,як в колись в 60-ті!
Завод і будови! Розквітнув завзято!
І ось на межі ти знову стоїш
Скільки знайомих і рідних лиць!
Ті,що колись тебе підіймали
Розквіту друже,твого так чекали!
Ти не здавайся!Мужній,розквітай!
Навколо тебе справжнісінький рай!
Адже не даремно в минулих століттях
З*явився на мапі.Задум здійснився!
Ти виріс.Окріп!Розрісся на волі!
Не знайдеш на світі кращої долі!
І знову халепа. Та ти почекай!
Духом не падай!Найрідніший мій край!
В тобі сподіваюсь!Тебе я люблю!
Тобі я присвячую думу свою.