Немощь, бессилие - скрыть сожаление
сердца открытого. Немощь. Бессилие.
Девка шальная - то смерть в нас засела
и пальчиком тыкала - глянь-ка в скрижаль.
Глянь. И своих глаз не опускай
и догорай от высокого жара.
Эй, хлопчик-молодчик, ты был будто бездарь,
не вымолил пары - до сих пор желай,
блаженный. Миры показались уж нам,
в цветеньи миры, как бутоны те ранние,
лишенные мыслей. И в пробуждение
вырвался - где-то за горизонт. И - напролом.
Оригинал:
Василь Стус. Недуга, несила - ховати цей жаль...
Недуга, несила — ховати цей жаль
одвертого серця. Недуга. Несила.
Дівча пустотливе — це смерть нас посiла
і тицяла пальчиком — глянь у скрижаль.
І глянь. І очей своїх не попускай
і полуменій од високого жару.
Гей, хлопче-молодче, ти був за нездару,
не вимолив пари — то й досі благай,
блаженний. Світи розвидняються нам,
розпуклі світи, наче пуп’янки ранні,
здимілі од роздумів. І на світанні
пірвався — світ-за-очі. І — напролом.