(Присвячується моїм найпрекраснішим,
Найкращим батькам планети)
Знов розсипає осінь золота,
Своє тендітне і пожовкле листя,
Й сьогодні завітала не спроста,
Вона на ваше, миленькі, обійстя...
Бо блискотять, як золото роки,
Що ви у парі прожили щасливо,
Коханням поєднавшись на віки,
Сприймали все життя , як Боже диво!
Вже разом 50 щасливих літ,
Йдете пліч-о-пліч крізь життя незгоди,
І всі роки, ви дружньо провели,
В коханні, розумінні та й у згоді.
Ви не збирали скарбів на землі,
А вас сповна нагородив Всевишній,
Завжди достаток мали на столі,
І дім гостинний був ваш і затишний.
Найбільша нагорода у сім`ї -
Це - милі дітки, з неба подарунки!
І гріли нас усіх, батьки мої,
Обійми ваші й щирі поцілунки.
Ви діток всіх з любов’ю прийняли,
Щасливі ми, що нас в сім`ї багато!
Все необхідне ви для нас дали,
І кожен день робили - наче свято!
Я вдячна Богу, що Він милість дав
Саме у цій сім`ї мені родитись,
Тут моїм Другом сам Спаситель став!
Тут мене вчили Господу молитись!
І хоч було нелегко, рідні, вам,
Виховувати так багато діток,
Та ви звели в сім`ї духовний храм,
Й сьогодні з вами можем ми радіти.
Несіть і далі в щирих молитвах
З надією дітей своїх і внуків,
Щоб кожен віру мав і Божий страх,
Здіймайте в небо з клопотанням руки!
Нехай ще будуть осені в житті,
Хай сипле клен своє пожовкле листя,
І в ці роки прекрасні й золоті
Хай вабить ще нас батьківське обійстя.
~ДЛВ~