Природа завжди була дуже багатою. Ти , звичайно, розумієш про яке багатство йде річ. Вона мала безкраї водні простори, високі скелясті гори, густі зелені ліси, рівнини з степами та луками, вкриті шовковистою травою, довгі хвилясті річки з водоспадами та ще багато різних дивних куточків.
Все це було наповнено різноманітними рослинами та тваринами, звуками та барвами, співом та гомоном, світлом та теплом.
Скрізь панувала гармонія співіснування , був певний лад у відносинах, порозуміння, співчуття, взаємодопомога. Всі рослини і тварини – це діти Природи, за якими вона дбайливо доглядала, а ті, в свою чергу, були дуже вдячні і ніколи не ображали свою матір. Всі знають, що матір ніколи не побажає поганого, і тому вони її обожнювали.
І от Природа вирішила створити ще одну істоту – то була Людина. Ми невірно кажемо, що тварини і рослини є молодшими братами Людини, бо все навпаки: вони старші за віком.
Всі знають, що в сім’ї, завжди більш уваги надають молодшим, піклуються усі, бавляться з ними, а ті, буває, сідають на голову всім. Саме так сталося і з Людиною. Природа їй стала приділяти дуже багато уваги: годувала фруктами та ягодами, грибами та рибою, одягала, робила печери і нічого не вимагала замість. Та ще казала Людині, що вона найкраща та найрозумніша. Тобі, думаю, відомо, що при таких умовах ростять егоїстів. Так воно і вийшло.
Спочатку Людина була дуже добра , хороша, привітна, шанувала матір Природу, а далі, коли стала доросла і розвинена, вона, чомусь, вирішила, що саме Людина - головна в світі, а не матір Природа, і саме Людина повинна встановлювати правила співіснування для всіх.
Вона пішла далеко від матері і там почала будувати собі житло, села, міста, заводи, фабрики. Щоб звільнити землі, вирубувала ліси, висушувала болота і, навіть, повертала русла річок, зживаючи зі світу своїх братів, роблячи матері боляче. А та, наче примирилась з цим, хоч їй це дуже не подобалось, вважала, що нічого не поробиш, не всі діти однакові, бувають і дуже вередливі.
Минав час і Людина віддалилась від Природи, відцуралась від Матері. Ти ж знаєш, що це негоже і не розумно , так робити неможна, бо мати – святе, вона дарує життя.
Що сталося з Людиною? Вона наче втратила глузд, а з ним совість і людяність. Її довкілля змінилось зовсім. Те, що гинуть рослини та тварини, те, що забруднюється навкруги і повітря, і грунти, і води промисловими викидами та сміттям, те, що назавжди зникли деякі рослини та тварини, те, що порушена зовсім екологічна рівновага, здавалося, її зовсім не турбує.
Від таких дій Природа стала дуже хворіти. Вона взивала до Людини, щоб та зупинилась та отямилась. Мати вже і гримала вулканами, і дмухала буревіями, і посилала зливи з блискавками, розливала річки, щоб зупинити свавілля Людини. А та наче забула, що вона – частинка Природи і без неї її існування неможливе.
Ти знаєш, я впевнена, хто дає Людині кисень. Вірно, це рослини, а вона їх знищує. І знаєш також, скільки тварини роблять для Людини доброго, а вона зовсім невдячна. Нажаль, буває і так. Людина забула головне, що те погане, що ти робиш іншим,колись назад повернеться до тебе, це треба всім знати і пам’ятати.
Людина жила у забрудненому повітрі, пила забруднену воду і стала теж дуже хворіти. Тільки тепер вона почула стогін матері та своїх братів і зрозуміла, що наробила страшного лиха і так далі жити неможливо.
Як же виправити цю біду, якщо це ще можливо зробити? Людина пішла, стала на коліна перед матінкою Природою попросила пробачення за все. Вона пообіцяла , що у всіх своїх дітей буде виховувати любов і дбайливе ставлення до Природи. Після цього Людина створила природоохоронні території, Червоні та Зелені книжки, стала будувати очисні споруди, заводи по переробці сміття, видала закони про охорону довкілля, створила спеціальні організації захисників Природи.
Але погане, яке робилося довго, не можна швидко виправити. Тож і ти приєднуйся, будемо разом рятувати матінку Природу: дбати про тварин, насаджувати парки та сади, прибирати сміття, слідкувати за чистотою довкілля.