Ночка коварная,
Ночка лукавая,
Стоит ли всех чаровать?
Травами веяла,
Звёздами сеяла -
Как же те звёзды достать?
Их не достанем мы.
Спросим у ночи мы,
Что она людям дала?
Новыми грёзами,
Песнями звёздными
Будто отраву влила.
Нет, не отравою -
Рутою - мятою
Веяла ночка в окно.
Сон отодвинулся,
Сердцу привиделся
Мир, что уж канул давно.
Нічко цікавая,
Нічко лукавая,
Нащо людей чарувать?
Квітами віяла,
Зорями сіяла –
Як тії зорі дістать?
Їх не спіймаємо,
Нічку спитаємо,
Що вона людям дала?
Мрією новою
Пісні чудової
Наче отруту влила.
Ні, не отрутою –
М’ятою-рутою
Віяла нічка в вікно.
Спать не хотілося,
Серцю приснилося
Все, що минуло давно.
Стихи:Одарка Романів
Иллюстрация художника Ивана Марчука
Перевод Наталии Поповой