З сумом я дивлюся на залишки хати,
в якій проживали, твоя мама, тато,
там і ти малою всі роки жила,
звідки після школи в новий світ пішла.
Лише залишились як колись тополі,
а де був садоччок, всі дерева голі,
поміж бурянами звалище камінь,
а через дорогу як колись ячмінь.
Де крайня тополя, з тобою прощались
ніби на останнє, за руки тримлись,
так воно і вийшло, в той останній раз,
то був завершальний, в час канікул, час.