Річ піде не про людину, а про птаха. Ти, мабуть, думаєш, що я буду розповідати про ворона, бо вчені вважали довгий час ворон та воронів найрозумнішими серед птахів. Ні, я буду розповідати про граків, вони не поступаються своїм розумом та здібностями воронам. Граки і ворони між собою дуже схожі, бо вони далека рідня. За зовнішнім виглядом молодих граків можна сплутати з чорними воронами, але ворони крупніші і дзьоби в них довші. У граків же трохи інший колір пір’я, він чисто чорний без крапок, плям, з синьо-фіолетовим металевим блиском. Отже…
Жив собі на світі один молодий грак. Звичайно, він жив не один, бо граки живуть великими зграями. У їхній зграї, як і у людей, були всі різні за віком. Тут були і хлопці-граки, і дівчата-грачихи, і дорослі, і старі птахи, і малі пташенята. Зграя – це як велика родина, в якій всі дружні, привітні, близькі, рідні. У них дуже поважали і прислухалися, до тих, хто вже багато бачив, знав, вмів і міг навчити молодих птахів, допомогти їм, дати пораду. Такими були літні птахи: бабусі, дідусі, батьки. Молодий грак прислухався завжди до їхніх порад, зауважень, розповідей, тому був розсудливим і розумним.
Нам здається, що граки тільки кричать своїм низьким та хриплуватим голосом :«Краа, каа». Насправді, вони , як і ми розмовляють між собою, просто ми їх не розуміємо. Взагалі, граки дуже балакучі, полюбляють базікати, гомоніти.
У нашого грака було багато друзів, з якими вони разом розмовляли, бешкетували, гралися. Ти думаєш, що тільки люди можуть гратися, але це не так. Найулюбленішою грою була у них гра в «догонялки», але не прості, вони ще передавали тому, кого доженуть яку-небудь річ: то могла бути невелика палка, або горіх, чи щось їстівне. Так само, як у нас проходять естафети. Наш грак був завжди дуже спритним і вмілим, літав дуже швидко. Взагалі, всі граки мають дуже міцні крила і швидкий рух, бо їм приходиться літати на великі відстані, але в нашого грака це виходило дуже гарно і його наздогнати було нелегко. Старші птахи завжди стримували молодь, щоб ті не відривалися від зграї , бо хто знає, що може статися.
Була весна, молодий грак вперше літав на зимівлю, а зараз повернувся разом зі зграєю у ті місця, де народився. Прийшов час йому і його друзям найти собі пару, одружитися. Щоб сподобатися дівчатам-грачихам, хлопці-граки у повітрі виробляли фігури вищого пілотажу. Вони намагалися справити про себе найкраще враження. У нашого молодого грака вийшло це дуже вправно і він одразу сподобався гарній дівчині. Тепер перед ними встало важливе завдання – будова гнізда. Молодий грак чув від старших, як це робити, але сам це тепер робив вперше. Взагалі, всі граки до будови гнізд ставляться дуже відповідально і поважно. Вони будують гнізда на великих деревах, що стоять поряд Гнізда ці складають з гілок, які не тільки збирають, але ще вміють за допомогою міцного дзьобу самі ламати з дерев та кущів. Молодий грак дуже старався, грачиха теж допомагала, тож вийшло велике і гарне гніздо.
Невдовзі в ньому вже були чотири яйця зеленкуватого кольору, які самка почала насиджувати. Тепер граку треба було не тільки собі знайти їжу, а ще прогодувати свою дружину. Граки не дуже вибагливі до їжі, вони їдять і насіння, і комах, взагалі все, що трапляється .Грак намагався щоразу знайти якісь смаколики і йому це вдавалося, грачиха була дуже задоволена.
Йшов час і в гнізді з’явилися маленькі пташенята.
Наш грак став татком. Він радів пташенятам і з задоволенням їх годував. У його друзів поряд теж вилупилися пташенята. Тож раділи разом. Але раптом прийшла біда. Не зрозуміло, звідки взявся шуліка. Хижі птахи часто , коли у гніздах з’являються пташенята, намагаються їх вкрасти і з’їсти. Розпластавши великі крила, шуліка кружляв над деревами. Всі були дуже перелякані, але не наш грак. Він розумів, що це може закінчитися для нього дуже погано, але ж в нього маленькі діти і ніхто крім нього їх не захистить. Молодий грак голосно закричав і кинувсь догори на хижака, клюнув його в спину міцним дзьобом. Шуліка такого нахабства не чекав,Він розпустив свої пазури і намагався вхопити сміливця, та тому вдалося якось викрутитися.
У граків є таке, що вони здатні повторювати один за другим якісь дії, тобто: «Роби, як я!» Вчинок молодого грака надихнув інших батьків. У повітря слідом знялось багато птахів, які намагалися клювати хижака і в голову, і в очі, і в тулуб. Шуліка був змушений втекти. Всі стали голосно вітати один одного з перемогою та дякувати нашому сміливцю. Шуліки прилітали ще не раз, та граки давали їм відсіч.
Пташенята підросли і вилетіли з гніздечок. Тепер шуліки могли їх спіймати у повітрі. Граки раніше мешкали далеко від людей у степу, лісостепу , лісі. Коли приходила зима, вони відлітали у вирій, при далеких перельотах траплялося так, що частина птахів гинула. Іноді зграї кочували на південь, де було тепліше, а потім навесні поверталися назад. Грак дуже переживав за пташенят, він розумів, що їм буде вперше долати велику відстань дуже важко, бо він це вже випробував на собі.
Якось , коли зграя сіла на деревах відпочивати, наш грак наважився звернутися до шановних , старших за віком граків з пропозицією: «А давайте полетимо жити ближче до людей, в їхні села і міста. Там нас не будуть так турбувати хижі птахи. Ми будемо допомагати людям боротися з шкідливими комахами, а люди будуть допомагати нам.» Не всі сприйняли однаково запропоноване. Наш грак, хоч ще був молодий, але за сміливість і розумність його всі поважали, тож стали обговорювати, як бути далі.От один шановний дідусь - грак сказав: « Можна спробувати, якщо не сподобається, повернемось сюди назад.» Всі погодилися. Інші зграї вирішили теж полетіти і жити недалеко від людей, бо новини по лісу поширюються дуже швидко.
Люди були раді, що граки стали жити поряд. Птахам дуже подобалось колупатися у полі в землі, визбирувати личинок шкідників, особливо після трактору. Вони так старалися, що з часом у літніх птахів навіть біля дзьобу ставала шкіра голою, витиралося пір’я і вони виглядали кумедно.
Поряд з селом лісосмуги стали затишними місцями для гніздування і навіть дерева в парках та садках теж були непогані.
Деякі зграї ще відлітали для зимівлі , а ця зграя вирішила, що буде зимувати тут і більше нікуди не відлітала.
Всі знову дякували молодому граку, що він запропонував змінити місце мешкання та вихваляли, його за розумність та кмітливість.