Осінь, чому мені сумно?
Падає, падає листя…
Птахи –зворушливі думи,
Сховані в серця колисці,
Знову кружляють у тиші,
Та залишають принаду –
Зустрічі, що відбулися,
В спогадів жухлих трояндах...
Літо- дитя нерозумне,
Мрій, що гайнули за хмари…
Осінь, ми разом у місті,
Йдемо крізь дощ, як та пара,
Що загубилася в часі,
Та розчинилася в каві…
Зміст...?- Та нема йому місця,
Поки є в серці кохання…
Осінь, тобі посміхаюсь,
вітер куйовдить волосся.
Я на дощі не зважаю,
бо моє щастя знайшлося,
Як та маленька дитина,
Що позбивала коліна…
Очі, що неба гарніші,
Гріють, минаючи зими…
Осінь, тону в твоїй тиші!
Падає, падає листя…
Інколи доля чекає,
Щоб найрідніші знайшлися.
Хорошо идет под музыку В. Дидюли "Один день в сентябре"