Буде день,
i буде ранок,
схолоне їжа на столi,
виношую шаленi наодинцi плани,
к бажанной наближаючiсь пОмстi...
Сумую,
згадую доречно,
в попільничцi клубочиться тютюн,
душа бадьриться й немiэ,
та лист наповнюэ мiй сум...
Колись мене штовхнуло в бiй,
без сумнiву на терени вiдваги,
не дозволяла праця та пiдняти голови,
однак,
тодi на мирне небо з нами,
дивилися с надiэю його з а х и с т н и к и...
Лiтовськi,
польськi,
та словеньськi вчителi...
Там весь слов'яньський мир гуртом,
та забагато iнших воїнiв до речi,
не ми йшли до Европи,
а вона,
допомогти свiдомостi вагу нести,
шо наш народ атлант,
звалив на молодi державнi плечi...
Я закохався у ту мить,
анатомiчний вивчивши пiдручник,
суттево бачивши конфлiкт,
вiд частки,
кожен був у том страдалець,
та заручник,
выконувавший свiй старанно персональний,
обов'язок та вольовий эдiкт...
Любов промiж вiйни,
для рiзних власне регiонiв України,
та в стисненних легенях i вiсках,
двi протележнi половини,
в медичних поэдналися вiйськах...
То незабутня подорож в Каркпати,
до неї,
потiм в Вiльнюс у Лiтву,
початок з велелюбнiй гiнекеї,
на захiдних просторах перше рандеву...
Однак,
мене Ви не зробили Паном,
як мотлох вимiли з оселi,
не маю я вагомисть стану,
та грошей повние кишенi,
але, ось тэ шо не вiдняти,
i якiсть цю ношу з повагой,
я вмiю за себе вiдповiдати,
не тiльки друкованим знаком...
(2016 рiк, лист до її батька)
Послухай недовчена ти сволота,
собi обрав я наречену,
твою кохаю свiтлу доньку,
русяву дiвчину Олену...
я бачив рiзних покидькiв на свiтi,
i ось ти э не самий гiрший,
тому свiй план розповiдаю
у цьому невеличком вiршi...
(тут э продовження) передрукую в вечорi.
Зiтхнув, полегшало, продовжим...
На мене подорож чекаэ...
о дивний всесвiт озовись,
зійшли на мене надхнення,
та сили,
в Карпатьсякi гори їду я,
к колишнiй,
к мольхварам,
побачити,
шо стало з милой...