Жаль за літом
Прилетіли вітри скажені
і прогнали гаряче літо…
Збережу я тепло у жменях
і не буду без літа скніти.
Але небо плаксиве зранку
в сірім смутку мене тримало.
Вітер смикав мою фіранку,
крізь кватирку влетів до зали.
Небо плакало, наче з горя,
бо прощалося з теплим літом.
Стало холодно так надворі,
навіть змерзли садові квіти.
О, ці сльози - не літній дощик,
а колюча сльота осіння…
Я сама з'їм «зелений борщик»,
міцно двері закрию в сіни.
Не пущу я дощу до хати,
що уже на порозі скаче.
Сліз небесних вже так багато!
Плаче жаль за теплом гарячим.
Вересень 2018 р.