В калюжі краплі знов перебира
Вітрець. Ту думку він шукає,
Що я зронила з гострого пера...
Знайде, чи ні, напевне він не знає.
Хвилює вітер все. Як немовля
Лопоче листя, та чекає барви
Осіннє небо. Матінка-Земля
Чекає ковдру від зими- забави.
А що чекаєм ми? Це запитання променів.
Скажу тобі. А ти скажи мені.
Фото автора.
Яркие лиственницы, как лучи спрятавшегося солнца.