Владимир Сорочкин. Для тех, кто любит

Максим Троянович
Ветром подбитые сутки.
Улочек вымокший шарм.
Нам не хватило минутки
Поговорить по душам.

Кроны, что плыли китами,
Брызжа зелёным суфле,
Ныне лежат лоскутами
На равнодушной земле.

Осень взлетает на воздух!
Тлей, золотое тряпьё!
Дурочка — это не возраст,
Это — родное, твоё.

Я и таким принимаю
Твой ускользающий свет,
И — ничего — понимаю
В жизни напрасного нет…

Взгляд преломляет, как призма,
Листья по чёрной кайме,
Словно прощальные письма
Лето послало зиме.

 Тым, хто кахае
 
Ветрам падбітыя  раслінкі.
Вулачак вымаклы шарм.
Нам не хапіла хвілінкі
Пагаварыць па душам.

Кроны, што плылі кітамі,
Пырскаючы зялёным суфле,
Цяпер ляжаць лапікамі
На абыякавай зямле.

Восень узлятае наўпрост!
Тлей, залатое рыззё!
Дурнічка - гэта не ўзрост,
Гэта - роднае, тваё.

Я і такім прымаю
Святло выслізгвалае,дарма.
І - нічога - разумею
Ў жыцці марнага няма…

Погляд пераламляе, як прызма, бы ты,
Лісце па чорнай паласе,
Нібы развітальныя лісты
Лета паслала зіме,балазе.

   Перевод на белорусский язык