Тихо вечір спускається з неба,
Догорає багаття в дворі...
Ностальгія... Так хочу до тебе,
Де були ми веселі й малі,
Де великі шматки від хлібини
Їли з цукром та із молоком,
Й на горище коли по драбині
Видирались безпечно цілком.
Де старенький комод у хатині
Із серветками... Їх ти плела...
Де гріхи невідомі дитині,
Де не знали ми втоми і зла.
Роздивляюсь старі фотокартки
І неначе в той час повернусь.
Бо не можна таке забувати,
Пригадаю... Тобі посміхнусь...
12.10.2019