Пішли у осінь, їм салют з листків, дозе'мний, тихий.
Ключі качо'к повідчиняли небо, навстіж, серед хмар.
Залишили нам, лише, згадки. І жінок, коханих, без утіхи.
Безстрашність, - є лишень в героїв, - Божий дар.
Весна прийде. - травою поростуть могили, біля рідних.
Лелеки прилетять без немовлят. Роди - вмирають без нащадків.
Ряди захисників, проріджені, чекають на заміну, з гідних.
Тих, що не "реп" читають, а співають на Різдво колядки.
Та, годі вже, синам вмирати за свою Вітчизну!
Надгробки й пам'ять - не прославлять Неньки,- хоч ти лусни.
Під землю нелюдів загнать і святкувати ката тризну,
Міста ворожі - всі дотла, як доміно: сором'язли'ве пусто-пусто.
Поет ХХ сторіччя. с.Торгановичі 15-16 жовтня 2019 року.