Гладiатор

Надежда Крайнюк
Гладіатор
Переклад: Надія Крайнюк

Славна дівчинка ти старовинного римського роду.
Чоловік твій — патрицій і все так, як треба. Є син.
А я — варвар, дикун із чужого для Риму народу,
Гладіатор. Для натовпу — просто боєць ще один.

Ми не люди…. Ми — звірі. Хоч звірів тут вище цінують.
Навіть справжнє ім’я той торговець людьми відібрав.
Замість імені клички неначе тварині дарують.
Друг мій — Скіф, онде — Грек. Називатися Галлом я став.

Ти сидиш в Колізеї. У цьому триклятому місці…
Муж дивитися змусив на рабської долі фінал?
Металевий шолом. Та мечі у суперників ниці.
Не дивись в мої очі… Для чого тобі цей запал?

Я програю… Угору злетить рев людський аж до неба.
Палець вниз — означа вірну смерть імператорський жест.
Схвальний регіт юрби. Ти одна тільки крикнеш: "Не треба!"
Зблідне твій чоловік, бо володар не схвалить протест.

Ти покірно мовчатимеш. Будуть лиш вії тремтіти.
І уникнеш гучного скандалу сімейного враз.
"Всі досягнення — в світ у сім’ї благородній з'явитись.
Боягуз, ситий бовдур", – подумаєш ти водночас.

Не сумуй. Зрозумій, я, поранений, смерті належав.
Мабуть доля моя: на потіху померти юрбі.
Не сварися із бовдуром: надто від нього залежиш.
Теплим, літнім дощем цілуватиму руки тобі.
***
Оригінал. Авторка: Макарчук Олена

Ты  хорошая  девочка,  древнего  римского  рода.
Муж  —  солидный  патриций  и  всё  так,  как  надо:  есть  сын.
А  я  —  варвар,  дикарь  из  чужого  для  Рима  народа,
Гладиатор,  который,  сражаясь,  толпу  веселил.

Мы  не  люди.  Мы  звери.  А!  Нет!  Здесь  зверей  выше  ценят.
У  меня  даже  имя  торговец  людьми  отобрал.
Клички  вместо  имён  –  вроде  мелочь,  но  в  цепь  нашу  звенья:
Друг  мой  —  Скиф,  это  –  Грек,  ну  а  я,  соответственно,  —  Галл.

Что  ты  делаешь  здесь?  В  этом  проклятом  мной  Колизее.
Муж  заставил  смотреть  на  финал  в  жалкой  рабской  судьбе?
Не  смотри  ты  в  глаза  мне  за  прорезью  медного  шлема.
Не  смотри.  Будут  сниться.  Зачем  это  нужно  тебе?

Проиграю  3  я  знаю.  И  зрители  будут    не  рады:
Палец  вниз,  как  и  жест  императора:  смерть  —  приговор.
С  неизбежностью  споря,  пронзительно  крикнешь:  «Не  надо!»
Побледнеет  твой  муж  —  в  императорском  взгляде  укор.

Будешь  кротко  молчать,  опустив  перед  мужем  ресницы  —
У  него  не  получится  громкий    семейный  скандал.
«Все  твои  достиженья  —  в  семье  благородной  родиться,  —
Про  себя  ты  подумаешь:  «Толстый,  трусливый  болван».

Не  грусти.  Ты  подумай,  что  я  после  ран  бы  не  выжил.
Видно  доля  моя:  умереть  на  потеху  толпе.
И  не  ссорься  с  болваном,  он  всё-таки  муж  тебе,  слышишь?
Тёплым  летним  дождём  постучусь  я  когда-то  к  тебе…

20. 08. 2019 рік
Картинка з інтернету