Ні, не збирається волосся...
У жовто - вогняну косу...
Простоволоса ходить осінь...
Серця обгортує в красу...
Лекалом викроїла тишу...
На спокій у твоїй душі...
І руки цуценятком лиже...
Як не лизати золоті?
І променем надії сходить...
Хай віра рясно проросте...
Вона побудувала сходи...
Що надихають на святе...
Вдягнула осінь щастя шати...
На плечі, сповнені тепла...
Хто вчив тебе не відкладати
На завтра добрії діла?