Забили цвяхи в контури душі...
І думали буде вона прикута...
Бо були цвяхи з гидкої отрути,
Вершків, що познімали з метушні...
Вбивали цвяхи, щоб не проросло,
Зерно із серця вектором любові,
Та були руки катів - підліткові,
А глузду в них і зовсім не було...
І не гадали, що з отих дірок,
Почнуть джерела бити паперові,
Можливостей і стиглої любові,
Написані на музику зірок...
Написані на музику зорі,
Симфонією Божої довіри...
Коли з дірок повиростали крила,
Тяжіння щезло бруду і землі...