Сьогоднi так пекло, що начебто й не осiнь...

               
                ***
Сьгодні так пекло, що начебто й не осінь,
Ніхто ж не проти, хай гостює ще тепло,
Бо хмарних днів в житті людини завжди вдосталь,
А тут така нагода - літо знов прийшло...
Нагрілися за день,а дехто й роздяглися,
Що необачно, мабуть,скажуть лікарі,
Бо вже в чотири вечора всі знов вдяглися,
Сховалось сонечко, ввімкнулись ліхтарі...
І не кажіть, все полюбля тепло і ласку,
Від смутку осені відразу відлягло,
Потрапили неначе в літа дивну казку,
Коли ще людство за царя Панька жило...
Майнула думка,може,зранку по гриби,
Птихи он розспівались,начебто весною,
На жаль,короткий день осінньої доби,
Ніч рано світ весь накриває пеленою...
Вже й сизий дим потягся змієм між садами,
Позбулися гаї ошатного вбрання,
Встелила жовта осінь землю килимами,
Витає смутку і напруги відчуття...
То ж хай побавить ще проміння золоте,
Забудемо,що всіх чекає вже на завтра,
Як віхола по вікна снігом замете,
Як за ніч зміниться довкола світу карта...
Сьогодні так пекло, що начебто й не осінь,
Ніхто ж не проти, хай гостює ще тепло,
Бо хмарних днів в житті людини завжди вдосталь,
А тут така нагода - літо знов прийшло...

                ***