Покинь мене, мій смутку, лютий враже!
Покинь навіки й десь далеко згинь!
А як журба мені на серце ляже –
її я теж жбурну аж через тин!
Щоб не труїли бідну мою душу, -
у мене ще попереду життя!
Чому від вас завжди страждати мушу,
ще не пізнавши щастя до пуття?
Чому мене полюєте щоденно,
неначе на душі я маю гріх?
Чи, може, тут керує сила темна,
що вже залізти хоче на поріг?
Весна вже за вікном! Цвітуть дерева,
під дощиком купається трава…
Нехай я не, якась там, королева,
і не красуня, та в мені жива
любов до цього світу, до природи,
і до людей хороших, до життя!
Хіба до щастя шлях торує врода?
Ні! Тільки віра в світле майбуття!
Квітень 2018 р.