вольный перевод с украинского
стиха Ольги Левченко-Харьков
"Все більше за вікном пожовкле листя",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2018/08/31/5272
Всё больше за окном желтеют листья
Всё больше за окном желтеют листья
и шепчут нежно: "Час уже пришёл
прощаться в старом городе речистом
без лишних слёз, без ссор, без всяких зол."
Нередко серцу кажется, что небо
глядит в него всей влагой серых туч.
Волшебными крылами, пламенея,
свод режут с шумом аисты у круч.
А на пороге осень. Часто грустно...
Не хочется прощаться нам с теплом.
Душа плывёт в глубоких думах смутно,
почти совсем сливаясь со стеклом.
Осенних дней пора меланхолична,
с красою слов, что нам как маяки.
В решеньях важных и мечтаньях личных,
дана, чтоб нам срывать с сердец замки.
Все більше за вікном пожовкле листя
Все більше за вікном пожовкле листя
Шепоче ніжно: «Час уже прийшов
Прощатися серед старого міста
Без зайвих сліз, без боязких розмов.»
Частіше якось небо зазирає
У серце сірістю своїх хмарин.
Його крилом чарівним розрізає
Із гомінких лелек самотній клин.
А на порозі осінь. Якось сумно…
Не хочеться прощатись із теплом.
Душа поринула глибоко в думи
Вже майже злившись із віконним склом.
Осінні дні - пора меланхолії,
Красивих слів, що ляжуть у рядки.
Важливих рішень, що прийшли із мрії.
Це час зірвати із сердець замки.