Немов сліпий, іду по цій бруківці...
За край небес вхопитися б на мить,
щоб залишитись тут, на чорній плівці
Його бажань!
І серце не щемить
вже ніц.
Весна мандрує знов по колу,
і я іду між сотень мертвих сфер,
що завмирають в людоньках навколо,
допоки я у собі не завмер.