В віконце місяць ліхтарем сяє,
Очей зімкнути не дозволяє.
Бездонне небо, зір мерехтіння,
Думки бентежить пора осіння.
Що було вчора – час забувати,
Що буде завтра – не дано знати.
Завжди ти рядом була зі мною,
Шляхів немало в нас за спиною.
Пора спочити. Може в Йордані
Гріхи ми краще змиєм ніж в бані?
Та й в стилих водах нема спасіння,
Немає шансу на воскресіння.
Палке кохання вже ледве тліє,
Губ жарких подих теж холодніє.
Серце нерівно та кволо б’ється,
Мабуть із тих я, хто сам здається.
Моя молитва до Бога лине,
Тебе, надіюсь, він не покине.
В кінці дороги в мене потреба –
Мені упасти зіркою треба.
Туди, за обрій, де Батьківщина,
З благанням – матір простити сина.