На яблуні, не зацвітає вишня
І риба, у повітрі не живе
Весна, не повертається торішня
І втрати рана, вмить не заживе...
Та може легше зробиться з роками,
Хоч кажуть люди згодом все пройде,
Не зникнуть в серці від розлуки шрами
Та час від часу, знову біль прийде...
У спогадах, почервоніють очі
І в грудях, ще не двічі защемить
Не раз, нахлинуть сльози серед ночі
Ще заболить, не раз, ще заболить...
Люба Охман.